Сьогодні ангольське видання «O País» опублікувало розширену версію статті Посла України в Республіці Ангола Андрія Касьянова  «Від Чорного моря до Африки: чому війна проти України має глобальні наслідки».

У матеріалі розглядаються окремі наслідки російської агресії проти України, які мають значення не лише для Європи, а й для міжнародної безпеки та стабільності, зокрема для країн Африки.

Окрему увагу приділено ситуації в Чорному морі та впливу російських атак на українську портову, аграрну й логістичну інфраструктуру. Українські порти є важливою складовою міжнародних продовольчих ланцюгів, а стабільність експорту української аграрної продукції має значення для продовольчої безпеки, у тому числі африканських держав.

У статті також йдеться про незаконне вивезення Росією українського зерна з тимчасово окупованих територій та інші наслідки агресії для міжнародної продовольчої безпеки.

Ще одним важливим аспектом залишається ядерна безпека. Запорізька атомна електростанція, найбільша АЕС Європи, перебуває під російською окупацією вже четвертий рік. Ситуація навколо станції має значення для ядерної та радіаційної безпеки не лише України, а й інших держав.

Матеріал також порушує питання принципів, на яких має ґрунтуватися майбутній мир. Україна виходить із необхідності дотримання Статуту ООН, міжнародного права, суверенітету та територіальної цілісності держав.

Дотримання цих принципів має важливе значення для міжнародної системи загалом, незалежно від географічного регіону. Саме тому наслідки війни проти України є предметом уваги також у країнах Африки.

Посольство України в Республіці Ангола продовжує інформувати ангольську громадськість про перебіг війни та її міжнародні наслідки, зокрема у сферах продовольчої та ядерної безпеки, міжнародного права і глобальної стабільності.

Від Чорного моря до Африки: чому війна проти України має глобальні наслідки

1,6 млн українських дітей залишаються під російською окупацією, понад 240 цивільних суден зазнали атак, а лише у 2025 році з окупованих територій України було незаконно вивезено понад 2 млн тонн зерна. Війна Росії проти України давно перестала бути виключно європейським питанням — її наслідки відчувають міжнародне судноплавство, світові продовольчі ринки та вся система глобальної безпеки.

Коли російська ракета вражає український порт у Чорному морі, наслідки цього удару не зупиняються на українському узбережжі. Вони поширюються через міжнародні торговельні маршрути, впливають на постачання продовольства і світові ринки та можуть відчуватися за тисячі кілометрів від України — у тому числі в Африці.

Саме тому війна Росії проти України давно перестала бути лише питанням безпеки європейського континенту.

1 вересня 2026 року Україна знову привернула увагу Генеральної Асамблеї ООН до ситуації на тимчасово окупованих Росією українських територіях. Виступаючи в Нью-Йорку, заступниця Міністра закордонних справ України Мар’яна Беца говорила не лише про гуманітарну трагедію війни, а й про її дедалі серйозніші наслідки для глобальної продовольчої, морської та ядерної безпеки.

Виступ відбувся у перший день нового навчального року в Україні. У цей самий день російські удари балістичними ракетами та безпілотниками забрали життя восьми осіб у Києві та ще чотирьох у Київській області. Серед загиблих був громадянин Індії.

Це ще одне нагадування про просту реальність: ця війна вже давно не стосується лише українців.

1,6 млн українських дітей під окупацією

Однією з найбільш болючих тем залишається доля українських дітей.

Близько 1,6 млн дітей сьогодні перебувають на територіях України, окупованих або контрольованих Росією. Україна задокументувала понад 20 тис. випадків незаконної депортації або примусового переміщення дітей до Росії. Станом на початок вересня вдалося повернути 2 495 дітей.

За кожною з цих цифр — конкретна дитина, конкретна родина і роки життя, яких уже неможливо повернути.

На окупованих територіях українські освітні програми замінюються російськими, обмежується викладання української мови та історії України. Дітей залучають до так званих військово-патріотичних програм, спрямованих на зміну їхньої національної ідентичності та мілітаризацію.

Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні дійшла висновків щодо серйозності таких дій, включно з депортацією та примусовим переміщенням українських дітей. Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої при президентові РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової у зв’язку з незаконним переміщенням дітей.

Для України повернення кожної дитини залишається одним із принципових гуманітарних пріоритетів.

Чорне море і продовольча безпека Африки

Інший вимір війни безпосередньо стосується держав, розташованих далеко від України.

Від початку повномасштабного вторгнення Росія систематично атакує українську аграрну, портову та логістичну інфраструктуру. Пошкоджено понад 1 050 об’єктів портової інфраструктури, атаковано понад 240 цивільних суден.

Лише протягом літа 2026 року російських атак зазнали понад 50 цивільних суден, унаслідок чого загинули майже 30 людей.

Для багатьох держав Африки це питання має цілком практичне значення.

Близько 90% українського експорту зернових та олійних культур здійснюється через чорноморські порти. Альтернативні сухопутні та річкові маршрути не здатні забезпечити співставні обсяги перевезень.

Тому кожен удар по українському порту, зерновому терміналу або торговельному судну — це не лише атака проти України. Це додатковий ризик для міжнародних ланцюгів постачання, цін на продовольство і стабільності світових ринків.

Для Анголи, як і для багатьох інших африканських держав, стабільність міжнародних продовольчих потоків та морських торговельних маршрутів має безпосереднє економічне і соціальне значення.

Саме тому безпека Чорного моря не може розглядатися винятково як регіональна європейська проблема.

Понад 2 млн тонн зерна з окупованих територій

Паралельно з ударами по українській продовольчій інфраструктурі Росія систематично вивозить сільськогосподарську продукцію з окупованих територій України.

Лише у 2025 році з них було незаконно вивезено понад 2 млн тонн українського зерна загальною вартістю близько 400 млн дол. США.

Надалі ця продукція потрапляє на міжнародні ринки, у тому числі через так званий «тіньовий зерновий флот», механізми якого дозволяють приховувати реальне походження вантажів.

Україна закликає держави та міжнародні організації посилити контроль за такими операціями та не допускати легалізації сільськогосподарської продукції, незаконно вивезеної з окупованих українських територій.

Це питання стосується не лише України. Йдеться також про прозорість світової торгівлі, відповідальність учасників міжнародного ринку та недопущення ситуації, коли військова окупація стає джерелом комерційної вигоди.

Ядерна безпека не має кордонів

Ще одним глобальним викликом залишається ситуація навколо Запорізької атомної електростанції — найбільшої АЕС у Європі, яка вже понад чотири роки перебуває під російським контролем.

Усі шість її реакторів перебувають у стані холодного зупину. Однак навіть у такому режимі критично важливі системи безпеки потребують постійного обслуговування, тестування та стабільного зовнішнього енергопостачання.

За даними української сторони, у районі станції та в окупованому Енергодарі Росія розміщує операторів безпілотників, антени, ретранслятори, пункти спостереження та інші елементи військової інфраструктури.

Використання території атомної електростанції у військових цілях створює ризики, наслідки яких у разі серйозного інциденту неможливо буде обмежити державними кордонами.

Україна вимагає виведення російських військових, підрозділів БПЛА та озброєння з території Запорізької АЕС і Енергодара, а також забезпечення повного та безперешкодного доступу Міжнародного агентства з атомної енергії до всіх об’єктів, пов’язаних з ядерною безпекою.

Ядерна безпека не може бути предметом військового шантажу.

Мир не може означати легалізацію окупації

Україна послідовно виступає за повне, негайне та безумовне припинення вогню як необхідний крок на шляху до всеохопного, справедливого і сталого миру.

Але припинення бойових дій не може означати легалізацію результатів агресії.

Російська війна проти України триває вже понад дванадцять років — від окупації Криму у 2014 році до повномасштабного вторгнення, розпочатого 24 лютого 2022 року.

Україна не може погодитися з підходом, за якого застосування військової сили дозволяє державі отримати міжнародне визнання захоплених територій.

І це питання виходить далеко за межі українсько-російської війни.

Йдеться про фундаментальний принцип міжнародних відносин: кордони суверенних держав не можуть змінюватися силою, а військова окупація не може бути законним способом набуття територій.

Якщо міжнародне співтовариство погодиться з протилежним хоча б в одному випадку, це створить небезпечний прецедент для всіх держав світу — великих і малих, європейських, африканських, азійських чи латиноамериканських.

Саме тому Україна закликає держави-члени ООН не визнавати результати будь-яких російських виборів, проведених на тимчасово окупованих територіях України, та не направляти спостерігачів для участі у таких незаконних процесах.

Україна також готується представити оновлену резолюцію Генеральної Асамблеї ООН щодо тимчасово окупованих територій та закликає міжнародних партнерів підтримувати ефективну роботу Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України.

Чому це важливо для Африки

Для Анголи та інших держав Африки війна проти України не повинна сприйматися як віддалений європейський конфлікт.

Безпека Чорного моря впливає на міжнародні продовольчі потоки. Атаки на торговельні судна ставлять під загрозу свободу мореплавства. Ситуація навколо Запорізької АЕС стосується глобальної ядерної безпеки. А принцип поваги до суверенітету і територіальної цілісності однаково важливий для кожної держави-члена Організації Об’єднаних Націй.

Україна сьогодні захищає не лише власну землю.

Ми захищаємо принцип, відповідно до якого сильніша держава не може силою позбавити іншу державу її території, її громадян або її права на незалежне існування.

Саме на цьому принципі після Другої світової війни була побудована Організація Об’єднаних Націй. Саме цей принцип залишається особливо важливим для світу, у якому переважна більшість держав не володіють військовою потугою великих держав і можуть покладатися передусім на міжнародне право та спільні правила.

Мир, якого прагне Україна, — це тому не просто відсутність пострілів.

Це мир, заснований на Статуті ООН, міжнародному праві, повазі до суверенітету і територіальної цілісності та відповідальності за агресію.

Лише такий мир може бути справді сталим — для України, для Африки і для всього світу.