19 лютого 2026 року напередодні четвертої річниці повномасштабного вторгнення РФ в Україну провідне ангольське друковане видання O País опублікувало статтю Посла України в Республіці Ангола Андрія Касьянова португальською мовою «Чотири роки повномасштабної російсько-української війни: Росія програє стратегічно, але продовжує вбивати цивільних».
Основні сигнали:
Найбільша війна в Європі з 1945 року. Повномасштабне вторгнення РФ стало найкривавішим конфліктом у Європі з часів Другої Світової війни та підірвало базові принципи міжнародної безпеки.
Стратегічний провал Кремля. Жодна з публічно задекларованих цілей Москви не досягнута. Україна зберегла державність, армію та міжнародну підтримку, а Росія зазнає масштабних втрат.
«…24 лютого 2022 р. Росія розпочала те, що назвала «спеціальною воєнною операцією», і те, що на сьогодні перетворилося на її стратегічний провал. Москва не досягла жодної задекларованої мети. Ціна цього провалу - 1 254 450 російських окупантів убитих і поранених, за даними Генштабу Збройних сил України станом на 16 лютого 2026 року. Кожен окупований кілометр української землі коштує Росії 156 солдатів - такі цифри наводить Президент України В.Зеленський. Водночас українські захисники, не лише стримують агресора, але й зуміли деокупувати понад 200 км² української території лише з початку лютого цього року..».
Терор проти цивільних як системна тактика. Масовані удари дронами, ракетами та авіабомбами спрямовані насамперед на енергетику, житловий сектор і критичну інфраструктуру. Мільйони людей залишалися без світла, тепла й води.
Порушення міжнародного права. Застосування заборонених хімічних речовин, удари по цивільних об’єктах, катування військовополонених і мирних жителів є воєнними злочинами без строку давності.
«….Росія системно застосовує заборонену зброю. Три незалежні та технічно обґрунтовані звіти Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) підтвердили використання Росією хімічних засобів боротьби із заворушеннями як методу ведення війни. У семи російських газових гранатах РГ-Во, переданих Україною як доказова база, було ідентифіковано речовину CS - компонент, що застосовується у засобах для розгону масових заворушень.
З лютого 2023 по лютий 2026 року зафіксовано 12 502 випадки застосування боєприпасів із небезпечними хімічними речовинами. Це грубе порушення п.5 статті 1 Конвенції про заборону хімічної зброї та становить воєнний злочин без строку давності за Римським статутом МКС..».
Масштаб злочинів безпрецедентний. Тисячі вбитих цивільних, сотні зруйнованих і тисячі пошкоджених закладів освіти, понад двісті тисяч задокументованих воєнних злочинів.
«… Українські правоохоронці розслідують 216 090 воєнних злочинів. Росія вбила в Україні щонайменше 16 784 цивільних, серед яких 684 дитини, поранила ще 40 178 мирних мешканців. Повністю зруйновано 408 закладів освіти, пошкоджено понад 4,4 тисячі - кожна шоста школа чи університет країни…».
Депортація українських дітей. Примусове вивезення, русифікація та мілітаризація дітей стали окремим елементом політики знищення української ідентичності.
Економічна війна на виснаження. Руйнування житла, транспорту, енергетики та промисловості завдали сотень мільярдів доларів збитків і створили довгострокові виклики для відновлення.
«…Міжнародні партнери активно допомагають Україні у відновленні та підтримці енергетичної інфраструктури, і ми розраховуємо на продовження цієї підтримки.
Окремо, ми вдячні представнику бізнесу Анголи – Бенту Андіану Мендешу за надання десятків електрогенераторів для потреб цивільної інфраструктури, населення і лікарень, як прояв кращих якостей гуманізму…».
Глобальні наслідки. Блокування портів і удари по зерновій інфраструктурі використовуються як інструмент тиску на світові ринки продовольства, особливо вразливі країни Африки та Азії.
Гібридна експансія за межами України.
Дезінформація, політичне втручання та спроби дестабілізації інших держав доповнюють відкриту збройну агресію.
«…Російські злочинні методи несуть загрозу не лише Україні, а й іншим державам Африки, зокрема Анголі. Згідно з правоохоронними органами Анголи, на її території діяла мережа, пов’язана з громадянами РФ, яка через політичні контакти, інформаційні провокації та розпалювання протестних настроїв, намагалася розхитати внутрішню стабільність скориставшись страйком таксистів наприкінці липня 2025 р.
Тобто, Росія однією рукою здоровається з ангольськими високопосадовцями, говорячи про багаторічні дружні та стратегічні відносини з Анголою, а іншою – спонсорує дестабілізацію в країні.
У ширшому контексті війни Російської Федерації проти України використовується схожий підхід: Кремль поєднує відкриту збройну агресію з гібридними операціями та дезінформацією, мережами агентів, провокаціями й втручанням внутрішньополітичні процеси інших країн. Мета однакова – послаблювати держави зсередини, сварити їх із партнерами, розмивати принципи суверенітету й територіальної цілісності, на яких тримається міжнародна безпека.
Характеризуючи російську війну як геноцидну, Україна спирається на конкретні факти: публічні заперечення Кремлем права українського народу на існування, систематичне знищення мови, культури та ідентичності - ті самі методи, які Росія застосовувала проти народів Чечні, Дагестану та інших поневолених нею територій.
Вибір для світу. Війна РФ проти України - це тест на дієвість міжнародного права та солідарності демократичних держав. Україна продовжує боротьбу, а позиція кожної країни визначає її місце в історії.
«…Зупинити агресора, відновити повагу до міжнародного права і Статуту ООН - не лише моральний обов'язок світової спільноти. Це спільний стратегічний інтерес кожної держави, яка не бажає стати наступною жертвою.
Україна уже понад 10 років, з моменту окупації Криму на початку 2014 р., протистоїть російській агресії, і в кінцевому результаті вистоїть – у нас просто не має іншого вибору. Питання до всієї міжнародної спільноти: на якій стороні історії опиниться ваша країна, ваш народ і ви особисто – на стороні справедливості чи на стороні чергового агресора та воєнного злочинця у світовій історії…».