У межах чергової публікації інформаційної серії про участь України в операціях з підтримання миру в Анголі пропонуємо ознайомитися зі спогадами Олександра Пінчука, командира 901-ї окремої понтонно-мостової роти Збройних Сил України. Зазначений підрозділ виконував складні інженерні та гуманітарні завдання у складі третьої Верифікаційної місії ООН (UNAVEM III).

    Матеріали містять безпосередні свідчення керівника підрозділу щодо взаємодії з представниками місцевої влади, ангольськими колегами та цивільним населенням під час стабілізаційних процесів 1990-х років. 

     Особливу увагу у спогадах приділено забезпеченню високого рівня дисципліни українських військовослужбовців, побудові взаємної довіри та реалізації критично важливих інфраструктурних проєктів.

     Одним із ключових етапів діяльності роти стало зведення мосту через річку Данже. Ця інженерна операція дозволила відновити транспортне сполучення між регіонами та забезпечити нормалізацію життєдіяльності місцевих громад у складний для країни період. Проєкт демонструє практичний внесок українського контингенту в процес постконфліктного відновлення Анголи та є важливим елементом спільної історичної пам'яті двох держав.

    Спогади публікуються за особистим погодженням Олександра Пінчука.

   

 "МОЇ ВРАЖЕННЯ ПРО МІСІЮ В АНГОЛІ"

    Гордість за своїх підлеглих, які у складних кліматичних умовах у короткі терміни виконали всі поставлені завдання на відмінно, за що були відзначені на всіх рівнях: як керівництвом миротворчої місії, місцевими органами влади Анголи, так і керівництвом України.

     Порядність та доброчинність ангольського народу, які, незважаючи на чисельні труднощі, завжди вирішували всі питання у наших інтересах, забезпечуючи побутові умови, розміщення наших підрозділів на території місцевих громад, проведення контактних та погоджувальних місій, навіть забезпечуючи охоронні функції у місцях виконання завдань.

Надаю маленький приклад: плануючи виконання завдань з наведення наплавного мосту з понтонного парку ПМП на річці Данже, мене дуже занепокоїло питання охорони місця наведення переправи та збереження матеріально-технічної бази, бо від базового містечка відстань становила 50–60 км.

     В умовах, коли відсутні спеціальні охоронні підрозділи, виконання цього простого завдання силами понтонного підрозділу здавалося дуже складним. Але після спілкування з губернатором, на жаль, не запам'ятавши його прізвища, питання було вирішено дуже просто.

    Мене запевнили, що якщо на березі річки залишиться молоток, відро чи інша річ, то, без сумніву, ніхто ці речі не привласнить, а місце переправи буде надійно охоронятися силами місцевої влади. Так усе і відбулося, протягом більш як шести місяців проблем не виникало.

    У своїй повсякденній діяльності протягом усієї миротворчої місії UNAVEM-III я завжди керувався принципом взаємного уваження до кожного людини, кожної посадової особи - і це спрацювало.

    На різних рівнях місцевої влади, при спілкуванні з простими людьми, навіть без перекладача я відчував себе комфортно, бо був впевнений, що мене розуміють та поважають за те, що ми несли добро для ангольського народу.

   РЕЗУЛЬТАТ:

Український миротворчий підрозділ виконав свої завдання достроково, за короткий термін, на ВІДМІННО.

Командир 901 ОПМВ

Олександр ПІНЧУК

21.09.2026 /підпис/.».